Літературна кав'ярня
4 листопада 2016 року в нашому НВК відбулася презентація творів Василя Шкляра, одного із найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних письменників, «батька українського бестселера», яку підготувала та провела вчитель української мови та літератури, бібліотекар Вовк Марія Михайлівна
З біографії
Народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив десятирічку із срібною медаллю (1968 р.), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету і 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця».
Закінчив філологічні факультети Київського та Єреванського університетів. 1986 року перейшов на вільні хліби.
З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал».
В кінці 80-х захопився наболілою як патріоту "українською революцією". В 1991 році стає членом Проводу Української республіканської партії УРП та прес-секретар УРП по 1998 рік. В березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999.
Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» Гоголя, зроблений з першого видання повісті, що вийшла у 1835 році у збірці "Миргород". В цьому першому виданні Тараса Бульби була відсутня, додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків та цензорів, хвала російському цареві. За даний переклад Шкляр був розкритикований російським послом в Україні Віктором Черномирдіним.
2000—2004 — головний редактор видавництва ”Дніпро”
Батько Микола Степанович (1925—1995) — службовець; мати Оксана Олександрівна (1925—1990) — службовець; дружина Валентина Миколаївна (1961) — журналіст; дочка Наталя (1982). Захоплюється рибальством.
Роман «Залишенець. Чорний ворон»
Особливий резонанс викликав роман Шкляра «Чорний ворон». Він вийшов наприкінці 2009 року в київському видавництві (і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у харківському видавництві). Книжковому виданню передувала публікація фрагменту «Суд» у газеті «Літературна Україна» (12 листопада 2009, № 37, с. 4). Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Відразу після виходу роману в світ з'явилося багато рецензій (див., наприклад, газети «Дзеркало тижня», № 45 від 21 листопада 2009, с. 14; «Літературна Україна», № 39 від 26 листопада 2009, с. 6, та № 41 від 10 грудня 2009, с. 7; «Українська літературна газета», № 4 від 19 лютого, с. 5), і навіть з трибуни Верховної Ради промову про цей роман виголосив народний депутат Володимир Яворівський (фрагмент надрукований у «Літературній Україні», № 38 від 19 листопада 2009, с. 1).
Твори
- «Перший сніг» (1977)
- «Живиця» (1982)
- «Праліс» (1986)
- «Ностальгія» (1989)
- «Тень совы» (1990)
- «Ключ» (1999)
- «Елементал» (2001)
- «Кров кажана» (2003)
- «Декамерон» (українська версія твору Дж. Боккаччо, 2006)
- «Репетиція сатани» (2006)
- «Черешні в житі»
- «Залишенець. Чорний ворон» (2009)
Нагороди
- 1995 — «Золоте перо», СЖУ
- 1999 — «Золотий Бабай», за кращий гостросюжетний роман (роман «Ключ»)
- 2001 — «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» за роман «Елементал»
- 2003 — «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «за найкращу україномовну фантастику»(КиївКону-2003, роман "Ключ").
- 2011 — Національна премія України імені Тараса Шевченка.
4 березня 2011 року Василь Шкляр звернувся до президента Віктора Януковича із заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника»
В указі Президента України В. Ф. Януковича № 275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василь Шкляр не згадується.
За матеріалами https://www.ukrcenter.com/Література/52103/Василь-Шкляр/Біографія
Фотоматеріали за посиланням https://vk.com/club130343352?w=wall-130343352_46